07.09.2012 – в приміщенні  МБК «Зоряний» за адресою: м. Конотоп, вул. Леніна, 7 відбудеться семінар-тренінг для підприємців за сприяння Державного комітету України з питань підприємництва та народного депутата України Сербіна Ю.С.

На тему: «Економічна безпека підприємця в Україні з урахуванням реалій сьогодення»

 План семінару

1. Підприємництво сьогодні.

1.1. Особливості підприємницької діяльності в посткризисну епоху.

1.2. Головна омана українського підприємця.

1.3. Антикризове управління. Борги. Технологія вирішення боргової кризи.

1.4.  Альтернативні шляхи ведення підприємницької діяльності:

–   Впровадження інтернет-технологій та інших інноваційних продуктів для бізнесу,

–   Інвестування на фондовому ринку для підприємця.

2. Розвиток бізнесу. Залучення зовнішнього фінансування.

2.1. Шляхи розвитку бізнесу.

2.2. Інвестиції.

– Види інвестицій. Шляхи залучення.

– Особливості роботи з інвестором.

2.3. Банківське кредитування.

– Основні кредитні продукти 2012-2013 рр. Цільове призначення.

– Визначення реальної вартості кредитних продуктів з урахуванням «прихованих» комісій та інших витрат, пов’язаних з обслуговуванням кредиту. Запобігання «Банківським хитрощам».

– Розрахунок кредитного навантаження.

3. Фінансова грамотність представника мікро-, малого та середнього бізнесу.

3.1. Управлінський облік та управлінська звітність для підприємця як основа самоконтролю бізнесу, попередження та уникнення надлишкового кредитного навантаження, ефективного використання власних ресурсів.

– Поточний стан та динаміка бізнесу. (Баланс);

– Рентабельність та прибутковість бізнесу. Визначення ефективності капіталу. («ОПУ»);

– Ліквідність та платоспроможність бізнесу. («Cash-flow»).

3.2. Бюджетування.

3.3. Фінансовий захист підприємця. Недержавне пенсійне забезпчення. Страхування.

 Початок о 15:00 год.

В роботі семінару приймуть участь:

• народний депутат України Сербін Юрій Сергійович;
• голова ради обласної громадської організації «Знання, безпека, добробут», бізнес – консультант Лошицька Тетяна Віталіївна;
• провідний спеціаліст обласної громадської організації «Знання, безпека, добробут», бізнес – консультант Назаренко Сергій Анатолійович.

 Семінар-тренінг безкоштовний. Запрошуються всі бажаючі підприємці. 

Дорогі конотопчани!

Від щирого серця вітаю Вас із Днем міста!

Це свято єднання усіх мешканців, коли кожен з Вас відчуває себе частиною великої родини.

Переконаний, усі Ви – хто тут народився і виріс чи хто приїхав колись любите своє місто та горді за його славне історичне минуле, розвинену індустрію.

Саме Вами – талановитими, щирими, добрими, порядними й працьовитими людьми створюється матеріальне й духовне сьогодення.

Ваша громада – сильна і спроможна постояти за свої інтереси.

Вірю – разом ми можемо досягнути вагоміших результатів.

Майбутнє процвітання Конотопа залежить від щоденної праці і турбот про місто, від бажання зробити його красивим і благополучним.

Нехай же зростає та процвітає місто Конотоп, а щастя, любов і достаток живуть на кожній його вулиці, у кожному домі, в кожній родині!

З Днем народження Конотопе! З Днем міста дорогі конотопчани!

Народний депутат України                                                           Юрій Сербін

 

ДО КОНОТОПА ЗАВІТАВ ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО

 27  серпня в МБК «Зоряний» відбулася зустріч з українським політиком, письменником та громадським діячем, Героєм України Левком Лукяненком. Людиною, яка за свою боротьбу за незалежність України відсиділа 27 років в радянських концтаборах, 72 дні перебувала в камері смертників, доки смертний вирок не був замінений 15-річним увязненням. Автором Акту про незалежність України, який був прийнятий ВРУ І скликання.

Мабуть символічно, що день народження цієї видатної людини, 24 серпня, співпадає з днем народження незалежної України. Зустрічали гостя спільно: кандидат у депутати по 160 округу Ю. С. Сербін, голова Конотопського осередку ВО «Батьківщина» В. М. Максименко  та голова Конотопського осередку ВО «Свободи» А. Ю. Семеніхін.

На початку зустрічі Левко Григорович зазначив: «5 стаття Конституції визначає, що джерелом влади в Україні є народ. І реалізується ця стаття що п’ять років через участь у виборах. В далекому 1991 ми вибороли незалежність, але нам не вистачило сили замінити окупаційну верхівку у владі. Нині Україною продовжують керувати ті, хто свого часу її катував. Так, влада мінялася і оновлювалася, але, нажаль, на зміну окупаційній владі прийшли їх сини та послідовники, в серці яких немає українства.

Всі кандидати напишуть гарні листівки, адже це не важко. Але завдання виборців полягає у тому, аби дивитися на біографії кожного з тих кандидатів – ким вони були і чиї інтереси захищали 5, 10, 20 років тому. У складі депутатського корпусу нині лише 22% українців. Якщо ми знову оберемо НЕукраїнськй парламент, то яке право матимемо висувати претензії, що вони не дбають про Україну?

Напередодні виборів, прошу Вас про 2 важливі речі:

1. Прийдіть на вибори, не сприяйте фальсифікації.

2. Не продавайте свій голос. Невже за 400 грн ви згодні узаконити своє рабство ще на 5 років?

Не думаю, що це для вас новина. Ми з вами дивимося одне й те ж телебачення, слухаємо радіо. Я прийшов на цю зустріч аби трохи прояснити ситуацію та підтримати Юрія Сергійовича Сербіна, який є кандидатом по 160 округу. Він ваш земляк. Має величезний досвід депутатської роботи, оскільки був у ВР ще першого скликання. Це людина з широкою освітою, талановитий організатор. Він не лише творить добро, але робить це професіонально».

Продовжуючи зустріч Ю.С.Сербін зауважив, що на цій зустрічі не буде обговорювати болючі питання охорони здоров’я, освіти чи пенсійної реформи. А хотів би детальніше пояснити питання, в якому є фахівцем – обіцянки влади про дешеве і доступне житло. Для порівняння – Тимошенко в кризовому 2009 році виділила на будівництво житла для соціальних верств населення 2 млрд.грн., що дозволило побудувати 25 стоквартирних будинки.  А щодо обіцянок влади побудувати в цьому році багато житла, то кошти, які вони витратили на рекламу цієї програми, майже рівні коштам, виділеним на будівництво.

Нам кажуть, аби ЖКХ не зазнало краху, ми маємо сплачувати за реальні  витрати цих організацій з подачі в наші будинки тепла та гарячої води.  Але ніхто не каже правди, що можна зменшити  витрати цих організацій на 30%,  а це означає, що ми будемо платити на 30% менше за їх послуги, якщо будемо виділяти з державного бюджету на ремонт  трубопроводів та заміну застарілих котлів всього лише 6 млрд. грн., що меньше 10% тих коштів, що були вилілені на підготовку до проведення “Євро-2012”.

Отака от математика. Зважаючи на те, як вони «зрушують» проблеми, мабуть краще б і не бралися. Адже всі зрушення, якими вони так вихваляються – стабільно негативні.

Також присутні на зустрічі конотопчани і гості міста мали змогу задавати питання. Найцікавіші з них ми пропонуємо вашій увазі.

Питання до Л.Лук’яненко:

«Чи розмовляли ви з Ющенком з приводу того, що своїми діями він приведе Януковича до влади?»

– Він уже привів. Він напевне перебуває в сфері якоїсь фантазії, бо його нинішні політичні кроки важко пояснити раціонально.  Вони об’єдналися в окрему групу, хоча абсолютно зрозуміло що і 3% не наберуть, тобто не пройдуть 5% бар’єр. Хоча могли би (і мусили би об’єднатися) і віддати свої голоси «Удару», «Свободі» чи «Батьківщині».

Тому нашим виборцям я радив би не розпорошувати життєво необхідні Україні голоси і голосувати за тих, хто має шанс пройти. Для вас це – Юрій Сербін.

«Історичні кольори українського прапору – синьо-жовті, можливо всі проблеми України через те, що ми не слідуємо древнім символам?»

– Справа в тому, що нині надзвичайно важливий, критичний для українців період. Давайте разом порятуємо нашу державу, а вже потім, коли вдасться зупинити руйнівні процеси і запустити справді позитивні програми і зміни –  от тоді вже ми (чи наші діти) у благополучній країні, без страху і розпачу дивлячись у майбутнє, будемо переглядати прапор, чи то герб, чи що інше. Зараз ми вимираємо і деградуємо через безробіття, міграцію і зубожіння. Зараз не час розколювати націю через кольори на прапорі. Мене також мучить, що ми, мов телята, ходимо по вулицях, названих на честь катів  української нації – Кірова, Дзерджинського, Постишева та ін.  Та нині відволікатися на ці питання – лише на руку «Партії Регіонів», але не нам. Це вони докладають значних зусиль, аби відволікти нашу увагу та внести розбрат у наші ряди мовним, та іншими спірними питаннями.

Насправді позитивні зміни розпочнуться тоді, коли ми в душі своїй перестанемо бути малоросами чи хохлами, а станемо українцями.

«Чому до цих пір в Україні не введено Закон про люстрацію, адже більшість цивілізованих країн це вже зробили? Як не зробили це тоді, то зробіть тепер».

– Я можу сказати: ми просто не могли зробити люстрацію. Поясню: коли в 1991 році проголосили Незалежність, то були створені дві комісії – одна – для створення Закону про службу безпеки, а друга – для перевірки кандидатів на пост голови служби безпеки. Я належав до комісії, яка мала підготувати законопроект про службу безпеки. Я три дні був у Варшаві – проводив переговори із головою їх служби безпеки. Запитав у нього: чи знає він агентуру? Чи думає публікувати списки? То він відповів мені, що ні в якому разі не буде цього робити, бо ця публікація може спровокувати громадянську війну.

Я їхав у Варшаву з твердими намірами після повернення опублікувати усі списки української агентури. Із Варшави я повернувся із думкою, що цього не можна робити, бо це й насправді може спровокувати громадянську війну.

Минули роки, і я підготовив Закон про люстрацію. Закон, який не відкривав би всю агентуру, але давав можливість не допускати до державної служби колишніх агентів КГБ і т. д. Через кілька днів після цього, прямо у залі Верховної Ради, мене затримав за рукав мій колега, змусив обернутися на зал, та й каже: «Якби проголосували і твій закон пройшов, то тут мало хто залишиться». Такий закон проти себе вони не ухвалять – ось Вам відповідь.

Питання до Ю.Сербіна:

«Що зможе зробити опозиція, навіть прийшовши до влади, якщо президент та прем’єр залишаться?»

1 сценарій: опозиція проходить у парламент, але має меншість. Залишається єдине – критикувати владу і в разі необхідності блокувати трибуну. Але  ж не можна робити це постійно!

2 сценарій: опозиція перемагає, але не має 300 голосів. Вже краще. Ми зможемо впливати на кожне серйозне рішення – бюджет, реформи і.т.п. Одночасно ключове завдання –  підготовка до президентських виборів.

3 сценарій: опозиція набирає 300 голосів. Це найкращий варіант. З’являється можливість повністю змінити владу, а значить і повернути країну до позитивних економічних зрушень.

Ми можемо і будемо змінювати все на краще по мірі своїх сил. Не буду обіцяти швидкі зміни – це було б нечесно.

Ви всі читаєте газети і дивитесь телевізор. Хоча там в основному дешеві плітки: хто кого вбив чи згвалтував, та все ж таки Ви маєте уявлення про події в світі. Ви знаєте, що деякі країни вибралися із кризи, подібної тій, в якій зараз знаходиться Україна. Люди мого віку пам’ятають як з Польщі до наших Західних областей приїздили, аби купити господарчі товари та білизну, а нам пропонували дешеву помаду. А нині (за оцінками зарубіжних експертів) ми відстаємо від  Польщі у розвитку на 10-15 років. І навряд чи вдасться  подолати цей розрив за 2-3 роки. Але це можливо. І ця можливість повністю залежить від вашого вибору 28 жовтня 2012 року.

«Скільки треба коштів аби побудувати багатоквартирний будинок і чи можливо це в Конотопі?»

Для того, щоб побудувати відносно дешевий стоквартирний будинок в Конотопі потрібно:

1. Щоб міська влада виділила земельну ділянку, до якої вже підведені мережі тепло-, водо- та газопостачання. Це зменшить собівартість житла.

2. Створити список людей, які мають можливість, право  та бажання прийняти участь в програмі отримання молодіжного та доступного житла.

Для цієї категорії населення собівартість квартири зменшується на 30%.

3. Моє завдання як депутата разом з міською владою вирішити питання включення будівництва цього будинку в загальнодержавну программу будівництва доступного житла, що дозволить  профінансувати його будівництво на 30% за рахунок державного бюджету.

4. Можна ще здешевити вартість житла для населення, якщо обєднати програми “пільгового кредитування під 3%” і “тридцятивідсоткового зниження вартості житла за рахунок держави” в одну програму. Для цього потрібно, щоб ВРУ прийняла відповідне рішення і зобовязала уряд це зробити.

5. Якщо внести зміни до закону про Фінансові кредитнв механізми і відмінити продаж житла через фінансові компанії, це зменшить вартість житла ще на 5%. Я вже двічі подавав такий законопроект до Верховної  Ради, але, на жаль, провладна більшість його не підтримує. Мабуть, тому, що це дозволяє їм отримувати надприбутки за рахунок наших громадян.

Перше скликання: надії, які не справдились 

Сербін Юрій Сергійович

народний депутат України

 

Я, Сербін Юрій Сергійович, народився в березні 1949 року в сімї підполковника Радянської Армії  на Далекому Сході Радянського Союзу. Мій батько, Сергій Васильович, народився в 1910 році в м. Білопілля (з 1939 року — Сумська область Української СРСР), працював робітником на Сумському машинобудівному заводі, потім закінчив Сумське артучилище і був направлений на службу в Хабаровський край, де і одружився з моєю матір’ю Марією. В 1940 році народилась моя старша сестра Людмила. Батько пройшов всю Велику Вітчизняну війну в діючій армії, починаючи з Ленінградської блокади і закінчив в Кенігсберзі, під час штурму якого був важко поранений. За мужність батько був нагороджений орденом Леніна, орденами Бойового Червоного Прапору та багатьма іншими орденами й медалями. В 1956 році відбулось велике скорочення Радянської Армії, і батько повернувся на свою батьківщину, але не в Білопілля, а в Суми, де в центрі міста залишилась частина приватного будинку його батьків. Вона складалась з двох кімнат, веранди та невеличкої земельної ділянки. В Сумах я і пішов до середньої школи.

Після закінчення школи я поїхав до Вороніжа поступати в Університет, але через свій характер (посварився з екзаменатором на його вимогу провести іспит за матеріалом відомого підручнику Перишкіна, а я розповідав тему вже з застосуванням вищої математики, як нас навчили в спеціалізованому класі з поглибленим вивченням фізики), отримав “трійку” і не поступив.

Пішов працювати в будівельне управління плиточником. Через якийсь час я переїхав до своєї сестри в Донбас, де і працював слюсарем в центральних майстернях шахтобудуправління.

Я остаточно визначився з майбутньою професією тільки поступивши на заочне відділення Ясинуватського технікуму транспортного будівництва. Після технікуму я повернувся в Суми і пішов працювати в будівельно-монтажне управління в бригаду І.Р.Майсуна робітником. Ця робота давалась мені легко. За два роки роботи в Донбасі я вже мав 5 розряд і працював ланковим великої бригади, де мені, 19-річному парубку, підпорядковувались набагато старші за віком робітники. Спочатку в Сумах мене зустріли з недовірою, і прийняли тільки після того, як я погодився понизити свій розряд з 5-го до 4-го. Але вже через три місяці сама бригада почала довіряти мені самостійно вести об’єкти, а ще через деякий час мене викликав до себе начальник управління і запропонував посаду майстра на тій же  будівельній ділянці, де я працював робітником.

В цей час в м.Тростянець почалось велике будівництво шоколадної фабрики “Україна”, і мені запропонували очолити будівельно-монтажну дільницю, яка повинна була виконувати сантехнічні роботи на цій фабриці, в м.Тростянці і в Охтирці. Ми успішно справлялись з роботами на фабриці і скоро виявилось, що набрані мною люди не мають достатнього обсягу робіт, тому довелось шукати роботу в інших районах області. Через рік дільниця мала нові об’єкти і виконувала роботи, крім Охтирки і Тростянця, в Лебедині та в В.-Писарівці.

В Охтирці мені довелось прожити замість двох запланованих років — п’ять, і тільки після цього мене знову повернули в м.Суми. Спочатку я був начальником дільниці, а потім — головним інженером управління. В 1981 (2) році наш трест, який був розташований в Харкові, мав багато претензій від Харківського обкому партії щодо виконання робіт, і керівництво главку запропонувало мені посаду головного інженера треста в м.Харкові. Все в Харкові вже було погоджено, але ми зустріли супротив з боку Сумського обкому, і мене замість Харкова відправили начальником відсталого управління “Спецбуд” іншого міністерства в Сумах.

За два роки вдалося зробити управління передовим. Найвищою оцінкою нашої роботи було те, що ми очолювали колону будівельників на демонстраціях 1 травня та 7 листопада. Але Мінмонтажспецбуд мене не забув і запропонував переїзд до Києва на посаду заступника керуючого трестом. Попередньо все було погоджено, але знову втрутився Сумський обком й історія повторилась. Тільки тепер мене вислали з Сум до Шостки — очолювати відстаючий трест. 20 днів, як на роботу, я ходив в обком до секретарів і відмовлявся їхати, доки не звалився з ніг і не потрапив в лікарню. Але після лікарні мене погрузили в машину і все ж таки відвезли в Шостку.

До цього часу я ніколи не вів загальнобудівельні роботи, тому довелось вчитись розбиратися в них і одночасно виправляти помилки попереднього керівництва. Було багато проблем і з дисципліною і з інженерною підготовкою. Особливо зауважу, що через велику кількість працюючих у нас умовно звільнених не було можливості формувати стабільні бригади, а молодь взагалі не йшла працювати в трест, хоч ми і мали велику заробітну плату.  В Шостці та Глухові батьки боялися віддавати своїх дітей на роботу разом з так званим “спецконтингентом”. Довелось самому всупереч позиції міністерства позбутись таких працівників. Новий підхід до роботи став відчутний вже через 2 роки: до тресту стали ставитись з повагою, тепер вже ми очолювали колону демонстрантів попереду відомої “Свеми” та оборонних заводів, майже кожний квартал стали отримувати всесоюзні та українські знамена, значно підвищилась заробітна плата (зараз мені приємно чути, що при оформленні пенсії колишні працівники тресту за базовий період для розрахунку беруть саме цей). Трест одним з перших в республіці і в країні перейшов на госпрозрахунок. Маючи гроші, ми почали замовляти розробку нових технологій, побудували власний домобудівний комбінат (правда, він так і не почав працювати через спад в економіці). Оскільки власне міністерство не могло задовольнити наші потреби в новітніх технологіях, довелось їхати в Москву. Результати були маловідчутні, доки я не познайомився з Б.М. Єльциним. Він саме в той час був знятий з посади Першого секретаря Московського міському партії і переведений Першим заступником в Держбуд СРСР.  Після його команди почалась більш-менш дієва допомога тресту (за свої зароблені гроші ми  отримали декілька консультацій з новітніх технологій в будівництві. і обладнання.

Наближалися вибори до Верховної Ради СРОСР, і колектив тресту висунув мене кандидатом в депутати, але подумавши, я вирішив відмовитись від балотування.

Ситуація в країні загострювалась, особливо погіршився стан економіки,  і відчувши, що не можу стояти осторонь, я погодився балотуватись до Верховної Ради Української СРСР. Перемігши в другому турі виборів головного інженера ВО “Свема”, я став депутатом Верховної Ради. На той час, чесно кажучи, не було розуміння, що доведеться працювати по-новому. Розрахунок був на те, що робота у Верховній Раді практично буде роботою за сумісництвом, що на сесію ми будемо їздити не частіше, ніж раз на три місяці строком на тиждень, не більше. Такої ж думки була більшість депутатів ХІІ, а тепер І скликання. І тому, коли перед сесією міської ради директори основних заводів міста приїхали до мене і запропонували стати Головою міськради і міськвиконкому, то, зважаючи на складну ситуацію, яка склалась в місті, я погодився на цю пропозицію. Використовуючи мандат депутата Верховної Ради, вдалося суттєво допомогти місту з газифікацією, будівництвом лікарні та в багатьох інших питаннях.

Але графік роботи Верховної Ради виявився зовсім не таким, як ми уявляли спочатку, доводилось весь тиждень бути у Києві, проживаючи в однокімнатному номері в готелі, а в неділю їхати до сімї, яку практично не бачив в той час, оскільки вихідний день повністю присвячував нарадам, вирішенню місцевих проблем, об’їзду об’єктів міста та особистому прийому громадян. Проживши в такому режимі два роки, я відчув, що це не тільки важко, але й заважає справі, оскільки багато питань з життя міста не вирішувалось вчасно, а відкладалось до мого приїзду з Києва.

В той же час у Комісії Верховної Ради з питань будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства мені вже давно пропонували посаду заступника.  Залишивши після себе на міськвиконкомі та міській раді своїх заступників (набравши їх з працівників тресту), я переїхав до Києва. Безумовно, головним досягненням роботи Верховної Ради І скликання є отримання Україною незалежності, але про це написано вже дуже багато, тому я не буду детально зупинятись на цьому факті, а розповім про свою роботу в Комісії та про спроби адаптувати будівельну галузь до роботи в нових умовах. Працюючи в Комісії, мені довелось займатись багатьма складними питаннями, але роботою, яка особливо запам’яталась, була робота над законами з приватизації. Комуністи двічі провалювали концепцію приватизації, яку виносила Комісія, очолювана депутатом В.Пилипчуком. І тоді, за пропозицією В.Т. Гринєва, було створено узгоджувальну комісію, яку мені довелось очолити. До складу комісії входило багато депутатів: О.Мороз, А.Кінах, О.Руденко. Консультантами комісії виступили О.Пасхавер, В.Лановий, В.Васильєв, В.Прядко, Л.Павліковська, В.Завада та інші провідні економісти країни.

Найбільш працездатним виявився депутат О.Руденко, постійними опонентами в нашій роботі були І.Макар і В.Марченко. Дуже повільно, але робота просувалась вперед.

Нарешті вдалось відпрацювати найкомпромісніший варіант закону, який був далеким від ідеалу, але головним його досягненням було те, що він мав шанси пройти через Верховну Раду. В результаті бурних обговорень доповіді Комісії,  в першому читанні закон був погоджений. Від подальшої роботи після успішного голосування я відмовився прямо в сесійній залі, посилаючись на етичні норми, оскільки члени профільної Комісії вважали, що будівельник відбирає в них хліб. А мабуть даремно: доопрацювання цих двох законів щодо великої і малої приватизації призвело до сильних змін, що врешті решт дали можливість спритним ділкам пограбувати людей під час ваучерної приватизації.

Ще через деякий час мені запропонували посаду Першого заступника в Міністерстві інвестицій і будівництва. Десь через 8 місяців після цього Прем’єр-міністром України став Л.Д. Кучма, а я став Міністром архітектури і будівництва в його Уряді. З цією постаттю багато громадян України, в тому числі і я,  пов’язувало великі сподівання. Ніхто не знав, у що перетвориться його 10-річное правління і якими гіркими будуть наслідки для країни. Під час роботи міністром нам вдалося, не зважаючи на шалений опір з боку будівельних корпорацій, ввести в дію нові норми теплоопору будівельних конструкцій, що дало країні істотну економію тепловитрат. Вдалось підтягнути під цю програму іноземні та вітчизняні компанії. Введення в будівельну практику теплових, газових та водяних лічильників не вдалось зробити через Постанову Кабінету Міністрів, і я, перевищивши свої повноваження, ввів їх застосування своїм наказом. Зараз дивним здається, що такі зрозумілі новації так важко входили в повсякденне життя, а тоді це зустріло великий опір. Серйозним питанням для стану тодішньої економіки була велика кількість обсягів незавершеного будівництва, з яким ніхто не знав, що робити. Довелось готувати новий закон, який дозволяв приватизацію цих об’єктів. Він пройшов через Верховну Раду тільки з третього разу завдяки допомозі І.С. Плюща, який на той час очолював Верховну Раду. Після отримання Україною незалежності постало питання оновлення нормативної бази і пристосування її до нових сучасних вимог з одночасною  уніфікацією не тільки з країнами СНД, але й з західними сусідами. Таку угоду вдалося підписати з Польщею, велись перемовини з Німеччиною, але їх так і не вдалося завершити через ліквідацію Міністерства.

Робота з країнами СНД виявилась менш складною, оскільки ми непогано знали один одного. За моєю ініціативою було створено Раду Міністрів будівництв та Голів Держбудів, на засіданнях якої ми почергово головували разом з Міністром будівництва Росії Басіним.

Через важкий економічний стан країни в ці роки відбувся занепад проектних та науково-дослідних інститутів. Щоб якось загальмувати цей процес і надати можливість директорам інститутів разом з нами шукати вихід зі складної ситуації, ми створили при Міністерстві Раду директорів. Багато  з того, що запланували Рада директорів і Міністерство,  головне — збереження кадрів проектантів і дослідників, – не вдалось втілити в життя, але збереження основних інститутів можна поставити їм в заслугу. Для концентрації наукової думки провідних фахівців народилась ідея створення спільної Академії будівництва та архітектури. На жаль, через опір архітекторів таке поєднання не вдалося здійснити. З’явились дві окремі Академії – будівництва та архітектури. Члени Академії будівництва запропонували мені членство, але я відмовився, мотивуючи це тим, що неетично ставати академіком, займаючи посаду Міністра. “Ось якщо ви запросите мене, коли я перестану бути Міністром, тоді я погоджусь”, – сказав я своїм колегам. До їх честі, роки через три-чотири після ліквідації Міністерства таке запрошення я отримав, і тепер я — член Академії будівництва.

Багато часу займало залучення до України сучасних закордонних технологій з виробництва і застосування лічильників, створення сучасних ліфтів, виробництва сучасного утеплювання, вікон та інших виробів. В багатьох питаннях це вдалося, і зараз в Україні немає дефіциту основних  видів якісних будівельних матеріалів, тим більше, що основна їх маса вже виробляється на території нашої країни.

Особливою віхою в діяльності Міністерства було створення власної бази з виробництва національної валюти. За дорученням першого Віце-премєр-міністра України І.Р. Юхновського під час засідання Наглядової Ради фірми «Отіс», на якому обговорювалась можливість створення спільного виробництва з виготовлення ліфтів «Отіс» в Україні, я викроїв один день і злітав в неділю в Ньюкасл для ознайомлення з їх банкнотною фабрикою. В той час Росія розгорнула масштабну антиукраїнську кампанію проти введення нами власної валюти, і яким же було моє здивування, коли на конвеєрі в Ньюкаслі я побачив вже надруковану казахську валюту, а на злітній смузі – казахський літак, який чекав на її завантаження. І ніхто ні в чому не звинувачував Казахстан, що ще раз підтвердило стару приказку, що краще робити, аніж розмовляти. За результатами цієї поїздки я підготував пропозиції до Уряду щодо зменшення розміру будівлі, що були прийняті, а контроль за веденням будівництва був покладений на мене. Так завдяки зусиллям будівельників і Національного банку в Україні з’явилась своя банкнотна фабрика.

Пройшло 20 років. І тепер, дивлячись на те, що відбулось за цей час, розумієш, що великі можливості, які були у країни, втрачені. Польща, яка їздила до нас на початку 90-х років за сокирами, жіночими комбінаціями та іншими товарами широкого вжитку, вже давно стала однією з провідних країн Європи, а в нас – знову крок назад.

В першому скликанні Верховної Ради ми разом з колегами В.Філенком і покійним О.Ємцем створили першу неофіційну політичну фракцію «За нову Україну», яку я очолив. Ми розуміли, що без сильних політичних партій кроку вперед в житті країни не буде. Тепер політичні фракції домінують в парламенті, але більшість депутатів через прийняття нових змін до Конституції перетворилась в «кнопкодавів». Якщо так буде і в VII скликанні, то годі чекати на позитивні зміни.

Робота Верховної Ради V і VI скликання була боротьбою за владу і відстоювання демократії в країні, спробою вивести країну на новий економічний рівень. І чергова поразка. Чи буде результат від об’єднання опозиції під час виборів до Верховної Ради VІІ скликання — хочеться сподіватись, що “так”, хоча я розумію, як і багато інших співвітчизників, що вирішальними для нашого майбутнього будуть президентські вибори 2015 року. І ми знову на новому витку спіралі, дай Бог, щоб він вів угору.

Стаття  для книги “Vivat, Ukraina!”

КОРОТКИЙ ЗВІТ ПРО ПРОВЕДЕНУ РОБОТУ НАРОДНИМ ДЕПУТАТОМ УКРАЇНИ 

СЕРБІНИМ ЮРІЄМ СЕРГІЙОВИЧЕМ 

ЗА ПЕРІОД VI СКЛИКАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Відповідно до статті 24 Закону України «Про статус народного депутата України» інформую виборців про свою депутатську діяльність.

Протягом VI скликання Верховної Ради України мною було ініційовано 37 законопроектів (з яких прийнято 7). Подано пропозиції до 30 проектів законів України, всього 90 правок, з яких Верховною Радою України враховано 79.

Зокрема мною, як Заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики спільно із колегами було підготовлено наступні діючі Закони України:

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», спрямований на створення сприятливих умов для інвестицій в будівництво.

Закон України «Про будівельні норми»,що забезпечує єдину державну політику у цій сфері.

Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», що допоміг продовжувати забезпечувати населення житлом навіть в умовах світової  фінансової кризи.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», що спрощує дозвільні та погоджувальні процедури у будівництві.

На жаль, розроблені мною законопроекти, що забороняли стягнення пені за несвоєчасно сплачені послуги з малозабезпечених громадян, законопроекти, що захищали права громадян, які інвестували свої кошти в будівництво житла у випадку банкрутства забудовника, не знайшли підтримки. Не знайшов підтримки у правлячої коаліції і закон, що допоміг би здешевити будівництво житла для населення на 5%, бо він забороняв продавати житло через фінансові компанії, що не  несуть ніякої відповідальності за своєчасне введення житла в експлуатацію, отримуючи при цьому 5% винагороди від загальної суми вартості будівництва.

Як народний депутат України я постійно підтримував зв’язок з виборцями,  проводив особисті прийоми, відповідно до закону розглядав звернення громадян, а також від підприємств,  установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян.

Зокрема надано практичну допомогу по зверненням, що стосувались питань освіти, охорони здоров’я, екології, промисловості, малого та середнього підприємництва, житлово – комунального господарства та житлового будівництва, сільського господарства, протиправних дій посадових та службових осіб, неналежного реагування правоохоронних органів, тощо:

у м. Глухові та Глухівському районні із 123 питань;

у м. Кролевець та Кролевецькому районні – 149 питань;

у м. Путивль та Путивльському районні – 53 питань;

у м. Серидина – Буда та Серидино – Будському районні – 49 питань;

у м. Шостка та Шосткинському районні – 147 питань;

у смт. Ямпіль та Ямпільському районні – 29 питань;

Також мною було підготовлено 7 депутатських запитів, що були зачитані Головою ВРУ з трибуни.

Так, наприклад, на підставі звернень значної кількості сільських рад Шосткинського району та ДП «Шосткинський лісгосп» мною було підготовлено, а Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та сесією Верховною Радою України підтримано депутатський запит Президенту України щодо недоцільності створення національного природного парку «Великий бір» згідно Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» від 27 серпня 2008 року.

В той же час мною надано допомогу Державним історико-культурним заповідникам. Так, наприклад, забезпечено музей партизанської слави м. Путивль значною кількістю зразків бойової техніки періоду Великої Вітчизняної війни.

В зв’язку із грубими порушеннями законодавства банківськими установами при оформленні кредитів, мною було ініційовано створення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з підготовки і попереднього розгляду питань захисту прав позичальників при споживчому кредитуванні. Вдалось не допустити отримання банками дозволу на збільшення розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку, продавати квартири громадян, що є предметом застави, у позасудовому порядку.

Як співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Федеративною Республікою Німеччина в 2010 році мною було досягнуто домовленості між керівництвом Верховної Ради України та Бундестагом Федеративної Республіки Німеччини щодо спільної реалізації пілотного проекту утеплення 4 житлових будинків у м. Києві.

У разі позитивної реалізації даного пілотного проекту планую впровадження  термомодернізації житлових будинків у закріпленому за мною виборчому окрузі.

Враховуючи незадовільний стан екологічної безпеки півночі Сумської області мною було організовано у 2008 році в м. Шостка робочу нараду за участю Міністра охорони навколишнього природного середовища України, на якій було вирішено: відновити роботу екологічної лабораторії в м. Шостка; провести неупереджене дослідження роботи ТОВ «Елга» по відповідності технологічних процесів до норм екологічної безпеки; провести фахову перевірку полігонів ТОВ «Шосткинський завод хімічних реактивів» та ТОВ «Переробка технічних відходів»  на предмет шкідливого впливу на екологічний стан прилеглої до них території; після завершення укладених контрактів не допускати мігрування ядохімікатів для утилізації до ТОВ «Елга»; залучити ТОВ «Елга» до роботи по очищенню території м. Шостки; розробити екологічний паспорт м. Шостки; провести необхідну роботу по монтажу модуля для знешкодження ядохімікатів в Середино – Будському районі, будівництву автомобільної дороги Середино – Буда – Стара Гута; розглянути питання знешкодження ядохімікатів в Путивльському, Глухівському, Кролевецькому, Ямпільському районах; провести роботу по будівництву звалищ ТПВ в Ямпільському та Путивльському районах; забезпечити якісною питною водою жителів с. Ображіївка Шосткинського району, тощо.

Для забезпечення водою мешканців Путивльського району Сумської області мною неодноразово порушувались перед Міністерством охорони навколишнього середовища України питання виділення коштів для продовження будівництва гідротехнічних споруд на р. Любка та днопоглиблюваних робіт на р. Сейм у Путивльському районі.

На підставі численних звернень мешканців Середино – Будського району та місцевої держадміністрації мною було вирішено питання відкриття місцевого пункту пропуску «Середина –Буда  (Україна) – Зернове (Російська Федерація)».

У зв’язку із невиконанням окремими органами місцевого самоврядування Сумської області своїх бюджетів, зокрема відсутності коштів на видатки із виплати заробітної плати, розрахунків за електроносії та інші поточні видатки мною постійно вирішувались питання через Міністерство фінансів України та Сумську облдержадміністрацію надання дотації таким бюджетам.

Здійснювалось сприяння у виведенні із складного фінансово – економічного стану підприємств м. Шостки. Так, наприклад було виплачено 75% заборгованості по заробітній платі працівникам КП «Шосткинський казенний завод «Зірка».

Мною надано практичну допомогу у фінансуванні об’єктів соціально – економічного розвитку за рахунок коштів Стабілізаційного фонду України:

– будівництва котельні теплозабезпечення загальноосвітньої школи №13, дитячого садка №12 та дитячої юнацько-спортивної школи м. Конотоп – 533,3 тис. грн.;

– реконструкції загальноосвітньої школа  І – ІІІ ступенів с. Бочечки Конотопського району – 819,9 тис. грн.;

– реконструкції мережі водопостачання с. Семенівка Глухівського району – 150,0 тис. грн.;

– реконструкції мережі водопостачання с. Червоне Глухівського району – 249,7 тис. грн.;

– будівництва водогону с. Чернацьке Середино-Будського району – 299,8 тис. грн.

У тісній співпраці із Всеукраїнським благодійним фондом «Від серця до серця» було забезпечено інвалідними візками значну кількість людей з обмеженими можливостями Глухівського району.

У разі обрання мене у мажоритарному одномандатному виборчому окрузі №160 народним депутатом України на новий строк планую і надалі продовжувати свою активну представницьку діяльність та спільно із органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, політичними рухами, тощо розробити конкретний план дій соціально – економічного розвитку населених пунктів, що входять до його складу (міст Конотоп, Шостка та частини сіл Конотопського, Кролевецького та Шосткинського районів), як і завжди буду захищати права та законні інтереси кожного нашого земляка. 

СЕРБІН ЮРІЙ СЕРГІЙОВИЧ НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ I,V,VI СКЛИКАНЬ ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ БУДІВНИЦТВА, МІСТОБУДУВАННЯ І ЖИТЛОВО – КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАСЛУЖЕНИЙ БУДІВЕЛЬНИК УКРАЇНИ ДІЙСНИЙ ЧЛЕН АКАДЕМІЇ БУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ КАНДИДАТ У НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ ВІД ОБ’ЄДНАНОЇ ОПОЗИЦІЇ «БАТЬКІВЩИНА» У МАЖОРИТАРНОМУ ОДНОМАНДАТНОМУ ВИБОРЧОМУ ОКРУЗІ №160

Сербін Юрій Сергійович народився 5 березня 1949 р. у с. Провідєніє   Хабаровського краю (Росія) у сім’ї військовослужбовця. Після демобілізації батька родина повернулась на Сумщину.

У 1966 р. Юрій Сергійович закінчив навчання в Сумській загальноосвітній школі. З 1966 р. по 1969 р. навчався в Ясинуватському транспортно – будівельному технікумі, де отримав кваліфікацію техніка. У 1978 р. здобув вищу освіту в Харківському інженерно–будівельному інституті за спеціальністю «інженер – будівельник».

Впродовж 1970–1981 рр. працював слюсарем, майстром, виконробом, головним інженером у Сумському БУ-507.

З 1981 по 1983 р. обіймав посаду начальника управління «Спецуд», впродовж 1984 -1990 рр. – керівника тресту «Шостхімбуд». Під керівництвом Юрія Сергійовича трест неодноразово за успіхи в будівництві промислових та житлових об’єктів нагороджувався почесними відзнаками Держбудів СРСР та України, приймав участь в ліквідації наслідків землетрусу в Арменії та аварії на Чорнобильській АЕС.

У 1990 р. Юрія Сергійовича Сербіна обрано головою Шосткинської міської ради та її виконавчого комітету.

З 1992 по 1994 р. – Перший заступник Міністра, Міністр будівництва і архітектури України.

З 2006 р. по теперішній час – народний депутат України.

Під час роботи у Верховній Раді України Юрій Сергійович обіймав посади Голови та заступника Голови Комітету та Комісії Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування та житлово–комунального господарства. Очолював Комісію з розроблення перших законів України про приватизацію. Ініціював створення Ради будівельних міністерств та Держбудів країн СНД, ввів у будівельні норми обов’язкове застосування у новобудовах лічильників води, тепла та газу, нові нормативи теплоопору огороджуючих конструкцій, що сприяло значній економії енергетичних ресурсів та зменшило сплату населенням послуг з теплопостачання, відмінив обмеження площі квартир при будівництві житлових будинків.

Автор багатьох законопроектів, 19 з яких стали діючими законами України.

Активно працює в окрузі, веде прийом громадян та допомагає у вирішенні місцевих проблем.

Ю.С. Сербін – співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Федеративною Республікою Німеччина.

Член депутатської фракції «БЮТ – Батьківщина» у Верховній Раді України.

ІНТЕРВ’Ю ЗНАЙОМСТВО З КАНДИДАТОМ В НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ ВІД ОБ’ЄДНАНОЇ ОПОЗИЦІЇ «БАТЬКІВЩИНА» В МАЖОРИТАРНОМУ ОДНОМАНДАТНОМУ ВИБОРЧОМУ ОКРУЗІ № 160 ЮРІЄМ СЕРГІЙОВИЧЕМ СЕРБІНОМ

– Юрій Сергійович, що спонукало Вас йти на вибори по виборчому окрузі №160?

– Все моє життя пов’язано з Сумщиною, я її добре знаю, бо тут виріс, саме тут починав трудовий шлях. Мій батько, Сергій Васильович, підполковник Радянської Армії, був родом з м. Білопілля Сумської області. Після демобілізації він повернувся разом з сім’єю до Сум, де я й навчався в середній школі. Вибір майбутньої професії будівельника, що визначила подальшу долю всього мого життя, відбувся теж тут, коли я поступив на заочне відділення Ясинуватського технікуму транспортного будівництва. Після технікуму я повернувся до Сум, де і почав працювати в будівельно-монтажному управлінні. Працюючи в різних будівельних організаціях, я пройшов шлях від робітника до керуючого трестом, будував об’єкти в різних районах Сумщини: в Шостці, Конотопі, Глухові, Охтирці, Тростянці, Лебедині, В.-Писарівці та ін. Тому Сумщину, її історію та її проблеми знаю дуже добре. Будучи  обраним Головою міськради і міськвиконкому м. Шостки, здобув досвід вирішення болючих питань міста, а працюючи  депутатом Верховної Ради вдалося суттєво допомогти місту і області з газифікацією, будівництвом лікарень, ремонтом доріг та в багатьох інших питаннях. Вже багато років працюють мої громадські приймальні в Шостці, С.-Буді, Глухові, Ямполі та Кролевці, до яких постійно звертаються місцеві мешканці, знаючи, що обов’язково отримають допомогу. Саме за цими районами я й був закріплений рішенням керівництва ВО «Батьківщина» як представник цієї політичної сили від ВРУ для вирішення місцевих проблем. Цього разу з’їздом Об’єднаної опозиції було прийнято  рішення про затвердження мене спільним кандидатом від ВО «Батьківщина» в мажоритарному окрузі  № 160 на виборах до Верховної Ради України. Кордони виборчих округів постійно змінюються: до нашого округу віднесли Конотопський район, Шосткинський та частину Кролевецького району. Я цьому перерозподілу навіть радий: мені подобається ваше місто, я раніше в ньому будував, тому із задоволенням буду працювати над вирішенням місцевих проблем та звітуватимусь перед своїми виборцями.

– Які Ваші враження від міста Конотоп, як Ви бачите вирішення його найболючіших проблем?

– Конотоп –  затишне місто, яке має давню історію. Достатньо згадати Конотопську битву та славетні козацькі сотні, що стояли в Конотопі в 17 сторіччі. Але зараз, як і вся країна, Конотоп потерпає від антинародної політики існуючої влади. Як подолано руїну, про яку розповідає нинішній уряд, ми бачимо кожного дня на власних вулицях. Так звані пенсійна та податкова реформи позбавили заслужених людей, афганців, чорнобильців та підприємців, перспективи достойного життя. І нашому народу, в тому числі конотопчанам, потрібно вибирати, чи брати від представників влади разові подачки під вибори, – чи змінювати систему влади в країні. Наступні подарунки люди отримають лише через три роки, під час виборів президента. Якщо я буду депутатом, буду домагатись у ВРУ, щоб, як і в першому скликанні, депутат-мажоритарник мав змогу вносити до державного бюджету витрати, пов’язані з реалізацією основних програм, необхідних для вирішення болючих питань округу. Однією з таких програм повинно стати переведення багатоквартирних будинків в Конотопі на автономне опалення, що значно зменшить витрати конотопчан на опалення та гарячу воду. Виконання загальнодержавної програми заміни та капітального ремонту  ліфтів в житлових будинках, утеплення і заміна застарілих сантехнічних систем теж актуально для вашого міста. Програма будівництва житла для молоді, яку так активно зараз рекламує уряд, повинна активно реалізовуватись у Конотопі, але для цього потрібно виділення коштів у значно більших обсягах, ніж зараз. Для інформації, в цьому році для реалізації програми доступного житла в усій країні виділено коштів, яких вистачить на будівництво 4 стоквартирних житлових будинків. Створення умов для дозвілля молоді та відродження дитячо-юнацьких спортивних секцій — ще одна серйозна проблема, яку потрібно вирішувати у вашому місті. Проїхавши Конотопом, я не побачив у дворах навіть дитячих майданчиків.

– Ви були мером Шостки. Що Ви зробили за цей час для свого міста?

– Я був мером Шостки в складний період, який припав на  розпад Радянського Союзу. Великі підприємства міста через економічну кризу почали скорочувати робочі місця. І тоді міська рада прийняла програму розвитку малого підприємництва. Люди повірили в цю програму і вона почала діяти. Газифікація приватного сектору, асфальтування доріг, будівництво першої черги міської лікарні, відкриття медичного училища — все це я відношу до позитивної роботи на посаді мера. Не забували ми і про духовні й соціальні потреби шосткинців: проблема створення історичного музею та виділення приміщень для розташування соціальних служб теж були вирішені в той час, місто отримало власну муніципальну телестудію, що працює і зараз. Були і невдачі: ми побудували домобудівний комбінат, але, на жаль, через фінансову кризу він так і не запрацював. Але основні соціальні заклади міста, дитячі садки та професійно-технічні училища, вдалося зберегти. Для підтримки рівня благоустрою міста ми кожної неділі разом з директорами заводів об’їжджали вулицями місто і намічали шляхи усунення недоліків.

– Ваші плани на майбутнє в разі обрання депутатом.

– Звіт про свою роботу депутата ВРУ я найближчим часом доведу до всіх конотопчан. А основними завданнями роботи ВРУ VІІ скликання бачу у виконанні програми об’єднаної опозиції. Зміни політики країни через зміну влади, припинення розкрадання державного бюджету. Порівняйте, офіційно ми на проведення Євро -2012 витратили 80 млрд. грн., 30% з яких пішли на відкати. Але в державному бюджеті не знайшлося 6 млрд. грн., потрібних на виконання державної програми реформування жкг, що дозволило б сплачувати за гарячу та холодну воду на 30% менше. Ми не замінюємо старі трубопроводи, старі котли, не переводимо будинки там, де це можливо, на автономне опалення, спалюємо в повітря 30% дорогого газу, а будемо спалювати ще більше, оскільки і в наступному році в державному бюджеті не передбачено серйозних коштів на заміну зношеного обладнання і трубопроводів. Відміна податкової реформи, що працює на інтереси монополістів і знищила велику кількість малих підприємств, — це теж завдання, яке ставить перед собою опозиція. Подумайте, чи це нормально, коли держава залізла в кишені до людей, які не просили в неї допомоги і вимагали лише одного — не заважати працювати. Я вже не кажу про новації пенсійного законодавства, мовної політики, в галузях освіти та охорони здоров’я. А депутати? Фракція партії регіонів — це достатній приклад існування кнопкодавів. Тому ми виступаємо за те, щоб кожен депутат голосував тільки за себе і відповідав персонально за результати своєї роботи, а виборець мав змогу відкликати депутата, який не виконує свої обов’язки. Ми отримали стабільність, стабільність зубожіння населення, стабільність кухонної критики існуючої влади, можливість покращення життя вже сьогодні для представників влади і зменшення рівня життя для всіх інших верств населення.

ПРОГРАМА КАНДИДАТА У НАРОДНІ ДЕПУТАТИ ВІД ВО «БАТЬКІВЩИНА» ПО МАЖОРИТАРНОМУ ВИБОРЧОМУ ОКРУГУ № 160

Я, Сербін Юрій Сергійович, підтримую встановлення влади народу над Президентом і депутатами через закони про імпічмент президента Януковича та закон про відкликання народного депутата, якщо останній не виконує своїх зобов’язань.
Усвідомлюючи свою відповідальність перед Українським народом і Об`єднаною опозицією «Батьківщина», беру на себе такі зобов`язання: